Ніл – сама довга ріка у світі (загальна довжина – більше 6 400 км). Це єдина ріка Єгипту з постійним стоком, головне джерело прісної води в регіоні. Властиво єгипетський Нил (на території країни його довжина становить 1000 км.) утвориться в результаті злиття двох великих рік – Блакитного Нила, що тече зі сходу, і Білого Нила, що тече з Півдня.

Злиття відбувається на території Судану. Голубой Нил, що текет зі сходу, бере свій початок в озері Тана, розташованому на Ефіопському нагір’ї. Перш ніж спуститися з нагір’я на жаркі рівнини Судану, розташовані на 1372 м нижче, річкові води переборюють відстань в 644 км. Білий Нил, що текет з півдня, несе свої води значно повільніше – плин у ньому ледь помітно, оскільки за 1 609 км шляхи він опускається не більше ніж на 73 м. Ріка перетворюється в мережу постійно мінливих проток у районі міста Сідла, де починається область великих сезонних боліт. До 1899 р., коли тут був прокладений постійний форватер, це місце було практично непереборною перешкодою для всіх, хто намагався піднятися вище за течією Нила.

Ступінь повноводості Нила сильно залежить від пори року. Найбільш повноводним він буває в червні-вересні, коли в Ефіопії наступає період дощів. У цей час Нил несе в більше 700 мільйонів кубометрів води в добу. Узимку й навесні рівень води в ріці різко падає. У квітні потік води в добу становить усього лише 45 мільйонів кубометрів.

Північний кінець і дельта Нила є одним із самих родючих місць на землі. Це обумовлено специфікою місцевої гідрографії: протягом багатьох тисячоріч, щороку Нил виходив зі своїх берегів і затоплював річкову долину. Маси родючого мулу, несомые його водами, осідали на ґрунті й залишалися там після сходу води. Завдяки подібному до внесення природних добрив у ґрунт, тут створилися унікальні умови для заняття землеробством. До речі, неука геометрія зобов’язана своїм походженням саме сезонним розливам Нила: у результаті затоплення полів всі віхи, що розділяли границі окремих земельних ділянок, зникали. Щоб потім можна було відновити границі між ділянками, єгиптяни й придумали геометрію.

Хоча для землеробства щорічні паводки були безсумнівним благом, вони найчастіше ставали великим нещастям для місцевих жителів. Приблизно раз у десять-двадцять років у Єгипті відбувалася справжня повінь. Так було доти, поки в районі порогів Нила не була побудована Асуанська гребля, що регулює рівень води в ріці. Її будівництво створило погрозу для землеробства в регіоні, оскільки на поля перестав надходити коштовний іл з верхів’їв Нила. Але незабаром з’ясувалося, що єгиптяни нітрохи не програли: завдяки греблі, площа оброблюваних земель була збільшена на одну третину, причому на третині площі всіх оброблюваних ділянок було налагоджено круглогодичное зрошення. Тепер у деяких областях з полів знімають до трьох урожаїв у рік.